|  | 

Чотириногі друзі людини – твори на вільну тему – твори з розвитку мовлення – учнівські твори – твір

Про тварин завжди хочеться говорити з ніжністю і розчуленням. С. Єсенін писав про них дуже поетично: И зверье, как братьев наших меньших, Никогда не бил по голове.

Взагалі у віршах С. Єсеніна відчувається дуже ліричне і ніжне ставлення до цих наших братів, особливо до собак. Я дуже любила нашого собаку. І не тільки я. Його любили всі в нашій родині. Кликали його, як і собаку Качалова, якому великий російський поет присвятив прекрасний вірш, Джим. Який це був розумний і веселий ердель. Як він радів поверненню додому кожного з нас!

Він розумів, що в суботу ми поїдемо на дачу, де він удосталь набігається, поплаває в ставку, поганяє сусідських курей і кішок. А недільним вечором він, угледівши збори, що починаються, першим займав місце в машині, начебто боявся, що його забудуть на дачі. А як він любив попоїсти! І як не любив стригтися!

От уже два роки немає нашого ерделя, а ми все не наважуємося завести нового.

Я із задоволенням читала прекрасну душевну повість Г. Троєпольського “Білий Бім Чорне Вухо”. Скільки сліз я пролила над її сторінками! Тепер я розповім історію, що колись прочитала в перекидному календарі.

Це була розповідь про найвірнішого і відданого собаку в світі.

У невеликому італійському місті стоїть пам’ятник собаці, якого вважають найвідданішим. От яка історія відбулася в цьому містечку під час Другої світової війни. Молоде щеня щоранку проводжало свого хазяїна до автобусної зупинки, а потім увечері зустрічало його там же. Одного разу хазяїн не повернувся. Пес почекав трохи й сумний побрів додому.

Наступного дня він знову зустрічав автобус, що привіз робітників із заводу. Хазяїна не було. Йшли дні, місяць за місяцем, рік за роком, а пес щодня безуспішно чекав повернення хазяїна, який загинув під час бомбування заводу, де він працював. Пес постарів, але чекав і сподівався. Так продовжувалося 15 років!

З дня на день! Уже всі жителі містечка знали про собаку, який чекає… Але одного разу, вийшовши з автобуса, пасажири не побачили собаку.

Вони зрозуміли, що його не стало… А через деякий час на цій зупинці урочисто був відкритий пам’ятник найвірнішому, найвідданішому собаці.

Пам’ятників собакам у світі багато: і собаці Павлова за заслуги перед наукою, і сенбернару, що знаходить людей під сніжними лавинами, і санітарним собакам, що рятували поранених на полях боїв, і провідникам сліпих, і прикордонним собакам, що несуть нелегку службу. Зараз собаки роблять ще одну дуже важливу справу: вони допомагають знаходити схованки з наркотиками і вибуховими речовинами.

Але, думаю, все-таки головне собаче призначення на землі – бути вірним другом людини. Давня, вікова дружба пов’язує людину і собаку. Почуття їх взаємні.

Шкода тільки, що вік у собаки набагато коротший, ніж у людини.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)


Твір на тему: Чотириногі друзі людини – твори на вільну тему – твори з розвитку мовлення – учнівські твори – твір




Чотириногі друзі людини – твори на вільну тему – твори з розвитку мовлення – учнівські твори – твір
Copyright © Школьные сочинения 2019. All Rights Reserved.
Обратная связь: Email