|  | 

Героїчне минуле українського народу у творах Тараса Шевченка

Тарас Шевченко – геніальний український поет, художник, мислитель, ідеї якого одухотворюють і кличуть до свободи. Він любив свй народ, оспівував його мудрість, працьовитість, щире серце, боровся за його волю. Тому і став національним пророком, українським Мойсеєм, що вивів свою націю з рабства і просвітив їй шлях до незалежності.

Однією з головних тем творчості Шевченка усіх періодів була героїчна історія України. Твори поета на історичну тематику різноманітні за своїм змістом. Частина їх присвячена конкретним подіям минулого, в них діють історичні постаті (“Іржавець”,”У неділю святую…”, “Чернець”, “Заступила чорна хмара”) Інші мають побутовий характер (“Швачка”, “Хустина”, “У тієї Катерини”) Окрему групу становлять поеми, дія яких відбувається у 18 столітті (“Сотник”, “Титарівна”).

У минулому України Шевченка передусім приваблювала героїчна боротьба українського народу проти польськогої шляхти, турецьких і московських поневолювачів Центром відсічі чужих нападників була Запоріжська Січ – славна козацька республіка, що являла собою дивовижне явище лицарів-селян, хоробрих січовиків.

В історичних творах Шевченка оспівуються образи хоробрих народних месників: Симона Палія, Северина Наливайка, Микикти Швачки. Звертаючись до минулого України, Кобзар возвеличує боротьбу за свободу, пробуджує національну свідомість і спонукає поневолений народ піднятися з колін. Саме у поемі “Іван Підкова” (1839р) Шевченко показав, що втрачене можна відновити, що такі люди, як Підкова, і зараз напевно є, бо дух народу не знищений.

Як чудово він змальовує у поемі боротьбу козаків проти турецько-татарських загарбників. Ці походи підносили гордість народу за героїчне минуле, будили і будуть будити патріотичні почуття

Перший історичний твір “Іржавець” Шевченко написав у 1847 році на засланні. У ній розповідається про події, після війни шведів з Росією у 1708-1709 років, поразку шведів під Полтавою, відхід гетьмана Мазепи і кошового отамана Запорізької Січі Кості Гордієнка в Туреччину. Після епічної розповіді про ці події йде монолог, звернений до України, в якому з болем говорить поет про її долю:

Мій краю прекрасний, розкішний, багатий!

Хто тебе не мучив?..

І все то те лихо, все, кажуть, од Бога!

Чи вже ж йому любо людей мордувать?

А надто сердешну мою Україну.

Що вона зробила? За що вона гине?

За що її діти в кайданах мовчать?

Вся поема пройнята щирим уболіванням за долю українського народу.

Глибокий талант Шевченка розкривається в найбільшому поетичному творі – історико-героїчній поемі “Гайдамаки”, в основу якої лягли події повстання 1768 року, відоме під назвою Коліївщина. На широкому історичному тлі показана боротьба українського народу проти польської шляхти. Головний герой поеми – безсмертний, непереможний народ. І у цьому творі теж ми басимо, як Кобзар, звеличує рух та його героїв-лицарів коліївщини.

Оспівав високі якості нашого народу, тут проголошено заклик до боротьби, проти самодержавства і віра у здобуття волі.

Шевченко вірив, що “Козацька слава не поляже”. Цього і доманався у своїй творчості невмирущий Кобзар.

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине…

Ось де, люде, наша Слава,

Слава України!!!




Героїчне минуле українського народу у творах Тараса Шевченка