|  | 

КАЗКА ПРО ЯЯН – Емма АНДІЄВСЬКА (народилася 1931 p.)

Українська література 6 клас – О. М. Авраменко

Я І СВІТ

Емма АНДІЄВСЬКА (народилася 1931 p.)

КАЗКА ПРО ЯЯН

Колись пастушок, переплигуючи зі скелі на скелю за козою, що відбилася від решти, посковзнувся й упав у глибочезне провалля. Коли він розплющив очі. то побачив, що лежить на площі великого міста, яке складається з вузьких довгих веж. що їх кожен будує на свій лад, бо ці вежі весь час завалюються.

Пастушок підійшов до найближчого чоловіка, який порався з кельмою1 серед купи каміння, і запитав, що це за місто, хто його мешканці й чи не можна було б щось попоїсти, бо він дуже зголоднів, наче кілька днів пролежав без їжі. Однак на запитання пастушка ніхто навіть не глипнув у його бік, дарма що козопас обійшов мало не все місто. Урешті вже зовсім зневірившись, що хтось дасть йому тут бодай окрайчик хліба, пастушок набрів на кволого дідуся, що порався біля найнижчої, напівзруйнованої вежі, і повторив своє запитання.

– Тут живуть самі яяни, – відповів нарешті старий. – Кожен яянин знає тільки своє “я” і тому запитань іншої людини просто не чує. Я ж почув тільки тому, що мене здолали немощі, і внутрішні підпори, які досі тримали мене, як вони тримають усіх яян цього міста, передчасно струхли й завалилися, як і моя вежа, направити яку мені бракує сил.

– Я вам охоче допоможу, – радісно вигукнув пастушок. – аби тільки трохи щось попоїсти.

– Яянинові годі допомогти, – скрушно мовив дідок. – Ніхто не може догодити яянинові, бо тільки він сам усе знає й уміє, і то найкраще.

– Але ж людина мусить їсти, аби втриматися при житті!

– Усі тут харчуються власним “я”. Коли воно вичерпується, яянин умирає, проте “я” кожного з яян таке невичерпне, що всі тутешні мешканці майже вічні. Мене здолали немощі тільки тому, що я чужинець і справжнім яянином так ніколи й не став, хоч і прожив тут майже весь свій вік.

Я ледве пам’ятаю, що на початку свого життя під час сварки на кораблі, де я виконував обов’язки юнги, я випав за борт і опинився в цьому місті.

– Але я зовсім не хочу ставати яянином!

– За рогом моєї вежі лежать кельми для новоприбулих, бери собі якусь і починай будувати свою вежу.

– Невже з цього міста немає виходу?

1 Кельна – ручний будівельний інструмент – металева трикутна лопаточка на короткому держаку.

– Ще на початку, коли я щойно сюди потрапив, я здибав одного юродивого, який сидів біля каміння цієї вежі, котру я оце марно будую. Він повідав мені, що місто має сім брам і з кожної можна вийти, хоча досі жоден мешканець цього міста не міг відчинити брами з тієї простої причини, що ніхто з тутешніх насельників не спроможний вимовити коротесенького слова, що відчиняє ці брами.

– Яке ж це слово?

– Це слово знають усі яяни: звичайнісіньке “ти”. Але коли хтось із яян – а це стається так рідко, що про це ходять лише легенди, – отож коли хтось з яян пробує вимовити “ти”, в устах яянина це чомусь завжди обертається на “я”, і тому брами не відчиняються.

– Я спробую, – мовив пастушок. – Ходімо разом, бо я тобі дуже вдячний на пораду, у мене померли батьки, і я хотів би подбати про тебе.

– Я вже застарий, і ноги вже не тримають мене.

– Я візьму тебе на плечі, і ми разом подамося далі.

– Я не пристосований до іншого світу, і час, відпущений мені вищими силами, добігає кінця.

– Я хочу, аби ти бодай перед смертю дихнув свіжим повітрям. – мовив пастушок, обережно садовлячи собі старого на плечі й простуючи до найближчої брами. Перед брамою він низько вклонився й промовив: – Вельмишановна брамо, чи була б ти така ласкава й випустила нас на волю, бо тільки ти можеш нас випустити.

І брама вперше за все своє існування навстіж відчинилася, адже ніхто до неї так не промовляв, хоча цього вона чекала відтоді, як її вставили в мури цього міста, і пастушок побачив себе серед знайомих скель.

– Тепер ти бачиш, який гарний цей світ! – вигукнув козопас і торкнувся старого. аби обережно зсадити його з плечей на землю. Та замість дідуся він намацав тільки мішок, по гузирі наповнений самоцвітами.

Теорія літератури

Притча

Читаючи “Казку про яян” Е. Андієвської, ви, мабуть, помітили, що вона незвичайна. У цій казці є яскраво виражена мораль, повчання, саме ця ознака наближає її до притчі – літературного жанру, з яким ви вже ознайомлювалися в початкових класах.

Притча – це повчальне алегоричне оповідання з чітко висловленою мораллю. Чимало притч можна знайти в Біблії та в давньоруських збірниках. Пізніше їх використовували у своїй творчості письменники й художники.

За змістом, як ви вже переконалися, притча близька до байки, а іноді й до казки, але, на відміну від байки, у притчі немає але горичних персонажів із рослинного й тваринного світу. Різниця ж між притчею та казкою полягає в тому, що в притчі яскраво виражена мораль, що, до речі, властиво й байці. Притча переважно повідомляє про подію, з якої читач робить повчальний висновок.

Притча – один з улюблених жанрів І. Франка (“Притча про радість і смуток”, “Притча про вдячність” та ін.).

У назві історії про яян Е. Андіевська визначає жанр твору – казка (“Казка про яян”). Однак у ній яскраво виражені ознаки не лише казки, а й притчі, тому її жанр можна визначити як казка-притча.

1. Повчальне алегоричне оповідання з чітко висловленою мораллю називають

А казкою

Б легендою

В переказом

Г притчею

2. Сутність яян найточніше можна означити словом

А сміливість

Б хитрість

В егоїзм

Г злість

3. Кволий дідусь, до того як опинився в місті яян, виконував обов’язки

А будівельника

Б пастушка

В козопаса

Г юнги

4. Що стало поштовхом для Е. Андієвської полюбити українську мову й культуру в дитинстві?

5. Що незвичайного ви помітили в “Казці про яян”?

6. Чому пастушок не захотів стати яянином?

7. Охарактеризуйте риси вдачі пастушка. Як би ви вчинили на його місці?

8. Якби ви були на місці пастушка, то що б зробили із самоцвітами?

9. Чому, на вашу думку, письменниця перетворила кволого дідуся саме на самоцвіти?

10. Який повчальний висновок ви зробили, прочитавши “Казку про яян”?

11. Прочитавши статтю про Е. Андієвську й розглянувши її малярську роботу “Південь, 2000 рік”, розкажіть, як ви її зрозуміли (образи, настрій, кольори, символи, назва картини, загальне враження).

Е. Андієвська. Південь. 2000 рік.

2000р.

12. Поділіть “Казку про яян” на частини, доберіть до кожної з них заголовок і запишіть у робочий зошит.

1. Прочитати “Казку про говорющу рибу” Е. Андієвської. Виписати в робочий зошит незрозумілі слова.

2. Проілюструвати один з епізодів “Казки про говорющу рибу” (за бажанням).






КАЗКА ПРО ЯЯН – Емма АНДІЄВСЬКА (народилася 1931 p.)