|  | 

Мир і спокій у сім’ї (твір-роздум)

8 КЛАС

ТВОРИ НА НЕЛІТЕРАТУРНІ ТЕМИ

Мир і спокій у сім’ї (твір-роздум)

Усе життя я вважав, що мама і сестричка – мої найкращі друзі. Це їм я міг розповісти про всі свої неприємності, з ними я міг порадитися, і вони завжди з розумінням ставилися до всіх моїх вибриків. А цього року все йде зовсім не так, як раніше, і найрідніші люди чомусь стали зовсім іншими. Ось мама приходитьзроботи, несе важкі сумки з продуктами в кухню – і раптом вибухає роздратуванням. Це я не помив за собою посуд, не поставив масло в холодильник – і воно розтеклося по тарілці.

У передпокої мама спотикається через мої брудні кросівки і портфель, який я ще не відкривав після школи. Мама починає кричати, що я нероба, ледар, нечупара, а я, грюкнувши дверима, зачиняюся у своїй кімнаті і вже звідти виголошую промову, що вона прискіпується до мене, бачить тільки мої недоліки, а сама нічого не робить та й сестру не примушує прибирати чи готувати. Так ледь не щодня між нами відбуваються сварки, які роблять нас ворогами. Сестра, прийшовши з інституту, теж мене повчає, вказує на недоліки, але завжди отримує від мене відсіч.

Ми голосно кричимо одне на одного, згадуючи всі минулі гріхи, а потім довго не розмовляємо. Що ж це сталося з нами? Коли ми перестали розуміти найближчих людей? Як повернути в сім’ю взаємоповагу і взаєморозуміння?

Чому мама і сестра кричать на мене?

Хіба я винен, що в мами важка робота, на яку вона добирається маршруткою понад годину, і начальник її – тиран, а в сестри багато лекцій в інституті і важкі екзамени? Чому мама і сестра не бачать, що я вже дорослий? Чому вони ставляться до мене, ніби я нерозумне маля?

Я вирішив, що не буду терпіти їхніх повчань, а на грубість відповідатиму грубістю.

Коли стосунки в сім’ї зайшли в глухий кут, до нас у гості приїхав дідусь. Деякий час ми стримувалися, а потім сварки розгорілися з новою силою.

Одного дня, прийшовши зі школи, я побачив, що дідусь перемив посуд, поскладав мої речі в шафу, виніс сміття, яке я забув на порозі. Увечері прийшла додому мама, Дідусь зустрів її, забрав важкі сумки, напоїв чаєм і почав розпитувати, як пройшов день. Мама поскаржилася, що на роботі не встигла навіть перекусити, довго чекала автобуса, у маршрутці стояла ледь не на одній нозі, бо було багато пасажирів, у супермаркеті вистояла чергу до каси, а потім з важкою сумкою йшла через увесь мікрорайон.

-Добре, хоч дома порядок і затишок, – з тихою посмішкою промовила мама і ласкаво подивилася на дідуся.

-Що ти дивишся тільки на мене? Це ми з Дмитриком чекали на тебе, усе поприбирали і вимили, – упевнено обманював дід маму. – Подивись, який він у тебе дорослий і самостійний виріс. Справжній чоловік і помічник.

Мама перевела на мене здивований і радісний погляд, а я, щоб не виказати себе, послався на зайнятість і зачинився в кімнаті.

Наступного дня дідусь поїхав додому, а я хутко взявся до діла. Увечері повернулася з роботи втомлена мама. Удома було чисто, кожна річ лежала на своєму місці, а портфель з вивченими уроками був готовий до завтрашніх випробувань школою. Мама ласкаво обняла мене, і раптом я відчув на її щоці теплу сльозинку. Відтоді у нашій сім’ї запанували тиша, спокій і злагода.

Я зрозумів, що дорослим чоловік стає не тоді, коли може різко відповісти на зауваження чи дозволяє собі грубість і неповагу, а тоді, коли здатен піклуватися про найдорожчих людей.




Мир і спокій у сім’ї (твір-роздум)
Обратная связь: Email