|  | 

ОЛЕКСАНДР ТРИФОНОВИЧ ТВАРДОВСЬКИЙ (1910-1971)

ЛІТЕРАТУРА ПРОТИ ВІЙНИ

ОЛЕКСАНДР ТРИФОНОВИЧ ТВАРДОВСЬКИЙ (1910-1971)

Олександр Трифонович Твардовський народився в глибинці Росії. Його дитинство і юність пройшли у селі Смоленської області. З двадцяти років Твардовський пише вірші й поеми. Його поезія дуже швидко стає відомою і популярною.

Герої творів – звичайні сільські трудівники – розмовляють не прикрашеною літературною мовою, а простою, такою, якою користуються щодня в побуті. Але виявляється, що ця звичайна мова дуже образна, яскрава і жива. Вона відбиває світогляд людей, що живуть у часи великих суспільних змін і змінюються самі, змінюють своє ставлення до світу.

Коли розпочалася Друга світова війна, мільйони чоловіків залишили свої родини і йшли на фронт, щоб захистити від фашистів рідну землю. Твардовський працює у фронтових газетах, часто виїжджає на передові позиції, де зустрічається з солдатами. Він розуміє, що всю війну на своїх плечах винесли саме вони – прості солдати, ті, хто копав окопи, спав умерзлих траншеях на землі, пішки пройшов усю Європу і страшенно радів маленькому трикутнику листа, що його час від часу отримував з дому.

У 50-ті pp. Твардовський продовжує звертатися до теми війни. Його турбує історична пам’ять про тих, хто загинув, пропав безвісти, про кого не написали романів і чий подвиг лишився невідомим. Вони живі, бо живе пам’ять про них у людях, які їх знали й любили. І Твардовський створює серію віршів від імені звичайного солдата-піхотинця. Поет не може забути своїх друзів-однополчан, які загинули.

Так з’являється вірш “Я знаю, никакой моей вины”.

Я знаю, никакой моей вины

В том, что другие не пришли с войны,

В том, что они – кто старше, кто моложе –

Остались там, и не о том же речь,

Что я их мог, но не сумел сберечь, –

Речь не о том, но все же, все же, все же…

Вони приходять до нього щоночі уві сні, розмовляють про війну, запитують про перемогу і про доцільність власної смерті. їх так багато – у них одна спільна доля: вони боролися за Батьківщину. Напружений роздум про життя, про людей і час, у якому їм довелося жити – характерна риса творчості поета Олександра Твардовського.

Трагічне – переживання людини, що глибоко сприймає страждання й несправедливість загибелі іншого, а інколи й відчуття безнадійності боротьби.

Пафос – натхнення, піднесене почуття у відповідь на якусь подію, що відбувається у світі.

Запитання

Назви основні теми лірики О. Твардовського.

У чому полягає специфіка творів О. Твардовського про війну?




ОЛЕКСАНДР ТРИФОНОВИЧ ТВАРДОВСЬКИЙ (1910-1971)