ОРНАМЕНТАЛЬНИЙ СТИЛЬ
ОРНАМЕНТАЛЬНИЙ СТИЛЬ – стиль, характерний для літератури Київської Русі XII ст. Його основними ознаками є мозаїчність, використання старого матеріалу як прикраси нового твору, вільне зміщення в часі, смілива зміна теми, включення до оповіді численних відгалужень від основної теми, символічність відтворення дійсності тощо.
Творам, написаним у XII ст., притаманні нагромадження прикрас, гіперболізація, протиставлення, ускладнений синтаксис, яскрава ритмізація мови. У них цінується не дотримання традицій, а новації.
Ознаки орнаментального стилю чітко проявилися в проповідях Кирила Туровського, Климента Смолятича, Серапіона та ін., у “Києво-Печерському патерику”, в літописах (Галицько-Волинський, Київський), молитвах і навіть у юридичних пам’ятках.
Найвизначнішою пам’яткою, в якій орнаментальний стиль відбився з найбільшою повнотою, є “Слово о полку Ігоревім”. Із цим стилем пов’язане так зване “плетеніє словес”.
Елементи орнаментального стилю “відновилися” в творчості українських і російських письменників першої третини XX ст. (Г. Михайличенко, М. Хвильовий, Г. Косинка, М. Яловий, Ю. Яновський, Б. Антоненко-Давидович, Андрій Бєлий, О. Ремізов, Вс. Іванов, Б. Пільнякта ін.).
Літ.: Лихачев Д. С. Позика древнерусской литературм. М., 1979; Бахматова Г. М. Російська орнаментальна проза: світовідчуття на межі епох // Рад. літературознавство. 1988. № 10; Бахматова Г. М. Український орнаменталізм: загальне і своєрідне (До проблеми концептуальності стилю) // Рад. літературознавство. 1989; Чижевський Д. І. Історія української літератури: Від початків до доби реалізму.
Тернопіль, 1994.
М. Сулима
Твір на тему: ОРНАМЕНТАЛЬНИЙ СТИЛЬ
ОРНАМЕНТАЛЬНИЙ СТИЛЬ