Паризькі картини – ЗБІРКА “КВІТИ ЗЛА” – ШАРЛЬ БОДЛЕР
ШАРЛЬ БОДЛЕР (1821-1867)
ЗБІРКА “КВІТИ ЗЛА”
Паризькі картини
Хоча самозосередження – улюблений стан бодлерівського героя, він не байдужий до картин, які оточують його в повсякденному житті. Бодлер – поет міста. Настрої циклу “Паризькі картини” неначе подібні до “настроїв” доби: світанок – сподівання на краще, вечір, сутінки – утрата цих сподівань: 4
Прокинувшись, з чуттям нудоти
Я вздрів житло своє страшне,
І в душу прокляті гризоти
Вп’ялися, ранячи мене.
Жалобний маятник, як досі,
Видзвонював несхибний хід,
І небо сутінню лилося
На зболений, закутий світ.
“Паризький сон”. Переклад М. Москаленка
Як майстер сугестії (латин, suggestio – натяк, навіювання) Бодлер доречно використовує ці “відповідності”. Вечірні сутінки змінюються передранковими:
Світанок, вбравшися в рожеве і зелене,
Виходив повагом на набережні Сени,
І трудівник-Париж свої знаряддя брав
Та очі протирав, вертаючись до справ.
“Передранковий смерк”. Переклад М. Москаленка
Персонажі цього розділу – звичайні мешканці великого міста. У кожного з них своя особлива історія чи таємниця, яку намагається розгадати ліричний герой. Особливо зворушливо поет розповідає нам про старих жінок, яких він часто зустрічає на паризьких вулицях:
Були краснішими колись оці страхіття
Від чистих Епонін і від Лаїс палких.
Тепер вони старі, потворні, лихом биті,
Лиш душу зберегли. Отож, любімо їх!
“Старі жінки”. Переклад М. Москаленка
Це звичайні жінки, у житті яких не було нічого яскравого й незвичного: одна провела свою молодість у притоні, інша колись була маловідомою акторкою, чиє ім’я пам’ятав лише суфлер, або циркачкою, що потішала публіку в парку Тіволі. Проте “найбільше милі” ті, які “добути мед з печалі спромоглись” (порівняйте бодлерівський принцип “добування добра зі зла”), у яких у житті не було навіть таких невеличких радостей:
Одна – мордована стражданням батьківщини,
А з другої – як міг, знущався чоловік,
Ще інша згадує про хресний шлях дитини,
Солоних їхніх сліз не висохне потік!
“Старі жінки”. Переклад М. Москаленка
Однак біди їх не зломили: вони зберегли свою душу, їхні очі ще “до світла всміхнені, божисто осяйні”, а їхній останній шлях, здається, веде до колиски – так схожі вони в останні свої дні на дітлахів1. Ці старі жінки на метушливих вулицях великого міста зворушують:
О рідні! Зболені! Страшні! Куди
Йдете ви? Прощаймося.
Ще день – і де, в краю якім
Ви будете, вісімдесятилітні Єви,
Господнім пазурем позначені жахним?
1 Цей Бодлерів прийом дивно нагадує барокову метафорику. Так, у П. Кальдерона поняття “колиска” і “труна” дуже часто трапляються як суміжні. Та й образ старих відповідає химерній бароковій антитетичності, досить згадати відомий сонет Кальдерона “Ті, що були веселістю й красою…”.
Твір на тему: Паризькі картини – ЗБІРКА “КВІТИ ЗЛА” – ШАРЛЬ БОДЛЕР
Паризькі картини – ЗБІРКА “КВІТИ ЗЛА” – ШАРЛЬ БОДЛЕР