|  | 

ПЛАНИ – ПОЕТИ-РОМАНТИКИ. М. ШАШКЕВИЧ, М. ГОГОЛЬ

9 КЛАС

УКPAЇHCЬKA ЛІТЕРАТУРА

ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ

ПОЕТИ-РОМАНТИКИ. М. ШАШКЕВИЧ, М. ГОГОЛЬ

ПЛАНИ

Які духовні ідеали утверджували у своїх творах українські поети-романтики?

І. Доба романтизму в українській літературі. (Як літературний напрям романтизм виник наприкінці XVIII століття в Німеччині, існував він у літературі Європи й Америки в першій половині XIX століття. Український романтизм охоплює період 20-60-х років XIX століття і пов’язаний з іменами Є. Гребінки, В. Забіли, М. Костомарова, М. Петренка, М. Гоголя та ін.

Романтики звернулися до фольклору та минувшини України, до дослідження національної історії. Але найголовнішою заслугою українських представників романтизму, на думку Д. Чижевського, є те, що “вони свідомо поставили собі завдання утворити “повну літературу”, яка могла б задовольнити духовні потреби всіх кіл та шарів українського суспільства”.)

II. Провідні мотиви поезії поетів-романтиків.

1.Євген Гребінка – типовий представник романтизму. (Типовим представником романтизму є Євген Гребінка. Напевно, не буде помилковим твердження, що як романтик він сформувався ще в дитинстві. Адже виростав серед чарівної полтавської природи, відчуваючи себе її гармонійною часточкою.

Хлопець спостерігав навколишній світ, намагався дізнатися побільше про секрети буття. Мати, Надія Іванівна, як могла, задовольняла інтереси сина. Саме вона ввела його у світ народних переказів, романтичних легенд та козацьких бувальщин, сприяла засвоєнню поетики фольклору.

Герої творів Гребінки мріють про щастя, вони чуйні й пристрасні, готові до самопожертви. Так, лірична героїня “Української мелодії” вбачає своє щастя тільки в шлюбі з коханим чоловіком. Вона усвідомлює, що лише за такої умови її подружнє життя буде радісним і повноцінним. Про це вона говорить і матері:

Ні, мамо, не можна нелюба любить!

Нещасная доля із нелюбом жить.

Ох, тяжко, ох, важко з ним річ розмовляти,

Хай лучче я буду весь вік дівувати.

Стара ж мати, відчуваючи, що їй, можливо, залишилося жити зовсім мало, переживаючи, що донька може залишитися сиротою, за яку нікому буде вступитися, просить її все-таки створити сім’ю. Дівчина, вихована в дусі народної моралі, як любляча дитина, що поважає прохання своєї матері, виходить заміж за нелюба.

Закінчується все трагічно: не витримавши моральної наруги над собою, причиною якої стало для дівчини життя з чоловіком, якого вона не кохала й не поважала, вона помирає, залишивши сиротою нещасну матір. Мати розкаюється у своєму вчинкові:

О Боже мій милий! Що я наробила!

Дочку, як схотіла, із світу згубила!

Та змінити вже нічого не можна. Є. Гребінка, відтворюючи драматичні обставини життя персонажів, ніби закликає читачів бути людянішими, намагатися зрозуміти одне одного, не втручатися в долю інших, навіть якщо здається, що ви все робите на благо ближньому.)

2.”Романтичний мрійник” М. Костомаров. (М. Костомаров – особистість усебічно обдарована. Він відомий як педагог, фольклорист, історик, етнограф, літературний критик, перекладач і письменник.

Як згадують сучасники, він був ідеалістом, завжди захищав загальнолюдські моральні цінності, чесність, порядність, гуманізм.

В одній із кращих своїх балад “Соловейко” письменник розповідає про поета, душа якого ніби перевтілилася у пташку. Тому в співі соловейка відчувається небайдужість до людської недолі, людського горя; 3 уст поета-соловейка “жаль ллється в серце, як в квіти/ крапельки дощовії”.

Поет помер, але на його могилі не тільки соловейко співає. Сюди вечорами приходить дівчина. Вона розуміє, про що співає соловейко, і ця пісня хвилює її серце, наповнює його незабутніми враженнями.

У баладі М. Костомаров оспівує красу вірності закоханих, небайдужість до почуттів і переживань інших.)

3.Глибокий психологізм творчості В. Забіли. (Вірші В. Забіла почав писати в середині 30-х років, але за життя поета були надруковані тільки деякі з них. Як вважають дослідники його творчості, поштовхом до початку літературної діяльності стало нещасливе кохання до Любові Білозерської. Батько видав доньку за багатого, згодом колишня суджена В. Забіли примирилася з долею і прожила довге й спокійне життя.

Поет же був однолюбом, він так і не одружився, писав вірші й музику до них. Характерним для його творів є проникнення у внутрішній світ ліричного героя, передача його почуттів і страждань. Ліричний герой поезії “Соловей” – “бідний, безталанний” юнак, який не має ні пари, ні хати.

Він глибоко нещасний, бо не може одружитися з тією, котру любить.

А в природі весна, і закоханий соловейко виспівує пісню так, що у тих, хто її чує, завмирає серце. Нещасному юнакові ця пісня ятрить душу, тому він просить:

Не щебечи, соловейку,

Під вікном близенько;

Не щебечи, малюсенький,

На зорі раненько.

Як затьохкаєш, як свиснеш,

Неначе заграєш;

Так і б’ється в грудях серце,

Душу роздираєш.

Спів солов’я увиразнює, підкреслює силу переживання ліричного героя, якому навіть здається, що до його настрою тепер більше підходить крик пугача – символу нещастя й смерті.

Поезія пройнята песимістичним настроєм, який викликаний неможливістю поєднатися з коханою. А звернення до образу соловейка, безперечно, є не випадковим: в усній народній творчості він постає “співцем” кохання, а його спів сприймається як гімн гармонійному буттю природи.)

4.”Дивлюсь я на небо” – шедевр лірики М. Петренка. (Твори М. Петренко свідчать про те, що він був чудовим знавцем людської душі. Також митець був добре знайомий із творчістю сучасних йому українських та російських поетів, збагатив українську літературу жанром вірша-роздуму та вірша-медитації.

Шедевром лірики М. Петренка є поезія “Дивлюсь я на небо”, у якій передано глибокі філософські роздуми про життя і смерть, про долю й недолю, про духовність. Ліричний герой твору – романтик, він мріє соколом здійнятися в небо, щоб віддалитися від світу, у якому панують нещастя, горе, де не дотримуються моральних законів. Для нього небо є символом чистоти, духовності, поривань людини до прекрасного.

На землі герой почувається самотнім, він розчарований у тому, що бачить навколо. Але це не стає причиною песимізму, ліричний герой любить життя і всім своїм єством поривається до високого, до небес, які є символом духовності. Несправедливості, яку він бачить навколо, юнак протиставляє ідеальний світ, який живе в ньому.

Герой знаходить щастяв тому, що духовно підноситься над ницістю земного життя.

Вірш покладений на музику Людмилою Александровою і набув широкої популярності як українська народна пісня літературного походження.)

ІІІ. Значення творчості поетів-романтиків. (Заслугою поетів-романтиків було те, що вони збагатили українську літературу новими жанрами та темами, черпаючи натхнення, поетику й образи з фольклору. Також багато уваги митці приділяли дослідженню й зображенню внутрішнього світу людини, її переживань і вражень. Поети-романтики ввели своїх читачів у світ прекрасної мрії, яка підносить над повсякденністю й побутом і спонукає шукати вищих цінностей.)




ПЛАНИ – ПОЕТИ-РОМАНТИКИ. М. ШАШКЕВИЧ, М. ГОГОЛЬ
Обратная связь: Email