|  | 

За золотими вікнами зірок… скорочено – Ірина Жиленко

В земному Києві нема для мене весен. По осені – мій кожен день і крок. А як у вас там, в Києві небеснім, За золотими вікнами зірок? В земному Києві така стара я стала!

А вам Господь років не добавля. Така ж яскрава посмішка у Алли! Такий же чорний чуб у Василя!

В земному Києві – безмірність самоти. Там вірші, чай і дим од сигарет. Куди спішить? їм вічність вікувати. Зарецький знов малює мій портрет.

А Стусові і вічність тіснувата… Про щось земне замислився Кушнір. Здригнулась чашка з недопитим чаєм. Вони нам смерті не бажають, Ні, але їм дуже нас не вистачає!

Як там Лукаш? Все грає в доміно? Було в нім щось розгублено-дитяче.

А ти, Валерик? Чи тобі чутно, як мама плаче? Хоч уві сні для неї оживи… В земному Києві, Повитому в жалобу, Тепер уже нема таких, як ви, – О лицарі печальної подоби! Нема весни.

Ніщо не процвіта – Крім лицарів неситої утроби. І, хоч потилиця у них крута, – Я не зроблюсь ніколи мізантропом. Бо ви були! А отже, все було: Любов і подвиг, хрест і воскресіння…

Хай вічно світить лампа над столом В небеснім Києві, в небесній Україні. Хай береже спочинок наш Господь Всю довгу-довгу, всю небесну вічність. А я віршую… Бо казав Світличний: “Іриночко, без віршів не приходь…”

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Твір на тему: За золотими вікнами зірок… скорочено – Ірина Жиленко




За золотими вікнами зірок… скорочено – Ірина Жиленко
Copyright © Школьные сочинения 2019. All Rights Reserved.
Обратная связь: Email