Зимовий мотив з візитом пічника – ІРИНА ЖИЛЕНКО скорочено
ІРИНА ЖИЛЕНКО
Зимовий мотив з візитом пічника
Душа земне переросла,
Небесного ще не сягнула,
Краєчок неба одгорнула
На рівні серця і чола –
Заплакала і геть пішла…
Бо ще була душа мала.
Рости ж так боляче і страшно
А ми ж худобонька домашня –
Нам треба хатнього тепла.
Сусід (дарма, що інвалід) –
Пічник, якого пошукати…
Я радісно йому обід
Збираю. І тепліє хата.
Коли ж зійшов на землю вечір –
Зійшла за вечором звізда,
І в чорну шибку загляда,
І відбивається в колечку.
Небесне вже переросла,
Земного не збагнула, рано.
Ще та звізда була мала,
Зелена ще, хоч і різдвяна.
А в сінях тьма і холоднеча.
У глечику замерзла вода. Луснувши, старенький глечик злякав зірку, яка втекла.
То був салют земному дому,
Зимі земній, вогню земному,
Душі, яка за ніч спочине,
І вранці вийде до воріт,
І знов дитячими очима
Різдвяна осіяє світ…
У вірші відображено роздуми про суть та призначення людської душі. Невипадково наявний мотив Різдва – свята, коли запалюється на небі нова зірка – символ приходу Христа, який змінив світ. Натомість до героїні приходить пічник, який приносить тепло в дім.
Таке поєднання високих та буденних елементів у межах одного ліричного сюжету надає поезії багатовимірного звучання.
Твір на тему: Зимовий мотив з візитом пічника – ІРИНА ЖИЛЕНКО скорочено
Зимовий мотив з візитом пічника – ІРИНА ЖИЛЕНКО скорочено