|  | 

Два кольори – ДМИТРО ПАВЛИЧКО Скорочено

Як я малим збирався навесні Піти у світ незнаними шляхами, Сорочку мати вишила мені

Червоними і чорними нитками. Два кольори мої, два кольори, Оба на полотні, в душі моїй оба, Два кольори мої, два кольори: Червоне – то любов. А чорне – то журба. Мене водило в безвісті життя,

Та я вертався на свої пороги, Переплелись, як мамине шиття, Мої сумні і радісні дороги. Мені війнула в очі сивина, Та я нічого не везу додому, Лиш згорточок старого полотна, І вишите моє життя на ньому.

Два кольори мої, два кольори, Оба на полотні, в душі моїй оба, Два кольори мої, два кольори: Червоне – то любов, а чорне – то журба.

Коментар Людину все життя супроводжують два кольори: червоний – то любов, а чорний – то журба. Такими ж нитками, за народною традицією, вишивали рушники та сорочки. Проводжаючи сина в дорогу, мати дала вишитий рушник, як оберіг, як символ своєї любові. І це була найдорожча річ, яку він зберігав протягом довгих років, бо мати ніби вгадала синову долю, вишила її на полотні.

Поет підібрав такі задушевні слова, так зумів виразити почуття багатьох людей, що вірш став улюбленою народною піснею для багатьох поколінь.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


Твір на тему: Два кольори – ДМИТРО ПАВЛИЧКО Скорочено




Два кольори – ДМИТРО ПАВЛИЧКО Скорочено
Copyright © Школьные сочинения 2019. All Rights Reserved.
Обратная связь: Email