|  | 

Образ Пузиря у п’єсі І. Карпенка-Карого “Хазяїн” (ІI варіант)

Іван Карпенко-Карий – найвідоміший драматург XIX століття. В його п’єсах вперше гостро постали проблеми, які хвилювали тогочасне суспільство. Скасування кріпацтва, збагачення одних і зубожіння інших – ось лише деякі з них. І. Карпенко-Карий писав драми, трагедії і комедії. Останній жанр вперше в Україні він зробив глибоко соціальним. Саме таким твором є комедія “Хазяїн”.

Проблематика твору була новаторською на той час, бо стосувалася породженого суспільними змінами явища – зміцнення сільської буржуазії. Центральна постать комедії – мільйонер, герой доби капіталізму, сільський глитай, або куркуль, хазяїн. Звісно, письменника передусім цікавлять його людські якості, його душа.

Тема комедії була дуже актуальною, бо капіталістичні відносини входили у життя, викликаючи серйозні зміни в людських характерах, у стосунках, а часом призводили й до трагічних наслідків. Але ж у І. Карпенка-Карого не трагедія, а комедія. Його герой частіше викликає сміх. Чим саме? Мабуть, однозначністю своєї натури.

Адже єдине, що цікавить Пузиря, – це багатство. Для досягнення його не існує нічого святого: “Аби бариш, то все можна”. Заради вигоди Пузир допомагає шахраю -“банкроту” переховати овець, заради грошей він готовий знехтувати почуттями дочки, примусити її вийти заміж за багатого нелюба. Прагнення до наживи керує Пузирем у стосунках з наймитами та управителями. “Робітник не любить білого хліба”, – впевнено говорить хазяїн – мільйонер, виправдовуючи напівголодне існування наймитів. Для чого потрібен Пузиреві капітал?

Чи для сім’ї, чи для нього самого? Зовсім ні. Здається, що Терентію Гавриловичу байдуже, яке в нього здоров’я, який він має вигляд, чим годують його та сім’ю. Замість лікаря він запрошує “фельшара”, бо це дешевше. Десятки років Пузир ходить в одному халаті, одному кожухові – економить гроші.

Не можна не сміятись, читаючи про хворобливу скупість Пузиря, про його безкультур’я. Заплатити якусь суму за пам’ятник І. Котляревському”- безглуздя, марнотратство. Та й степи Гоголя його не хвилюють, адже він має свої, значно більші й вигідніші.

Навіть свою смерть герой наблизив своєю ж таки жадібністю: він, мільйонер, погнався за гусьми, які скубли копу пшениці – “потерю” зробили. Внаслідок невдалого падіння було смертельно пошкоджено нирки, і ось тепер жити йому залишилося лічені дні. І. Карпенко-Карий сміється над людиною, для якої стяжання стало єдиною справою в житті. “Стяжання заради стяжання”, збагачення без будь-якої розумної мети робить героя смішним, жалюгідним.

Він не викликає співчуття, навпаки, жалієш тих, хто поруч з Пузирем. Важливу суспільну проблему – капіталізації села – письменник переніс у сферу психології, показавши деградацію героя, втрату ним звичайних людських якостей. Адже ганяючись за наживою, він відмовився від любові, дружби, доброти, від уміння співчувати, поважати когось або щось, не зв’язане з “баришем”.

Комедія “Хазяїн” примушує поміркувати про людські цінності і переконує в тому, що гонитва за багатством не прикрашає людину, а руйнує її. Ось чому головний герой твору І. Карпенка-Карого, як і раніше, привертає увагу читачів і глядачів.




Образ Пузиря у п’єсі І. Карпенка-Карого “Хазяїн” (ІI варіант)
Обратная связь: Email