Сценарій ” День Святого Миколая”

Дійові особи: Ведучий, Св. Миколай, Діти, Два чортики, Два янголи, Тарасик. Святий Миколай народився близько 280р. у Ликійській місцевості. Його батьки, феофан і Нонна, старанно і з любов’ю виховали свого одинака.

У молодості, приборкавши людські пристрасті, віддався він священицькій службі, згодом став ігуменом. По смерті батька розділив майно серед убогих. Кажуть, що св. Миколай палкою молитвою втихомирив збурене море, врятувавши корабель і супутників.

А ще міг зцілювати калік, сліпих, недужих. Помер 19 грудня 342р. зі словами: “У руки твої, о Боже, передаю дух свій”. Поховали його у престольній церкві в Мирах Ликійських. На нашу землю культ св. Миколая приходить водночас із християнською вірою.

У другій половині XI ст. була збудована в Києві церква святого Миколая на могилі Аскольда. Також у Києві князь Ізяслав Святославович у 1073 році засновує жіночий монастир під покровом св. Миколая.

До найстаріших церков св. Миколая належить і Миколаївська церква у Львові. Був дуже шановним св.

Миколай серед Війська Запорозького. Козаками було збудовано понад 60 церков, значна частина яких з іменем св. Миколи. Слава отця Миколая спричинила й виняткову славу його імені серед українців. Це ім’я носили такі визначні діячі української культури, як Микола Костомаров, Микола Лисенко, священик Микола Устиянович та інші.

Це горде й водночас тепле ім’я, що в перекладі з грецької означає “переможець народу”. Дія перша Ведучий. Іде св. Миколай полями й лугами, а за ним поспішають янголи, що несуть дарунки для добрих та чемних дітей. Ходить св.

Чудотворець по всіх-усюдах, минає хати, загороди, міста й села, благословляє і потішає бідних і нужденних. Св. Миколай. Вітаю вас, діточки! Мені розказали мої янголи, що всі ви розумні і чемні були: у школі вчились, батькам допомагали і рідною мовою скрізь розмовляли.

Хоч часом на зле вас чорти підмовляли, та ви їх молитвою повідганяли і чемно зустріли мене цього року. Ви діти чудові, чудові нівроку. Тож пильно учіться, до школи ходіть, свою Україну шануйте й любіть.

Любіть її вірно, свою Україну, – І я вас ніколи й ніде не покину. Ану, йдіть до мене, мої янголи – а що там ви дітям у дар принесли? З’являються два янголи. Один несе тоненьку книжечку, а другий – товстелезну.

1-й янгол. Ох, я втомився. Ця книжка така товста, що крила відпадають. 2-й янгол. Так, деякі діти до останнього дня посилали святому Миколаєві листи і навіть телеграми.

Усі пишуть, що чемні, але чи це справді так? (Звертається до дітей). Ми ходимо поміж вами й перевіряємо, чи ви справді були чемні, і все записуємо до книжки. 1-й янгол. В одній книжці – добрі діла (показує тоненьку книжку).

А в отій – гріхи, грішки й усякі збитки. 2-й янгол. То це я гріхи ношу? Недарма ж моя, ноша така тяжка, що я вже двічі з неба впав. Але тут щось не так: не може бути, щоб наші українські діти були такі нечемні.

Дивись, скільки у нас добрих дітей – ось вони сидять (показує на зал), а нечемних зовсім мало. Та й тих ми ще перевіримо й, може, викреслимо з поганої книги. 1-й янгол. Добре вже, добре, ходімо ж кінчати свою роботу. (Виходять).

З’являються два чортики. 1-й чортик. Ой, як тут холодно! (Цокотить зубами). Я змерз, як чорт.

2-й чортик. Так, у нашій прекрасній батьківщині, Пеклі, дуже тепло, 1-й чортик. Еге ж, часом аж гаряче.

Я радий часом вирватися з пекла й поблукать по світу. Брикають по сцені. 2-й чортик. Не забувай, що ми сюди послані у важливій справі. Наш голова Пекельного союзу дав наказ наловити якнайбільше грішників.

1-й чортик. А як не наловимо, то пан Сатана нас самих на гарячу сковороду посадить. Або вижене з роботи й не дасть нам нашої улюбленої їжі – гарячої смоли.

2-й чортик. Ой, не згадуй! Тут ніде її нема, я вже зголоднів.

Попросив одного разу смоли в Івасика, а він сказав, що такого тут ніхто не їсть. Він дав мені шматок жуйки, і я нею ледве не подавився, і як діти таке паскудство їдять? 1-й чортик.

Тихо, тихо, ось діти йдуть. Може, серед них є нечемні? На кожного нечемного ми приготуємо різку в подарунок.

Виходять діти. Івась. Миколко, сьогодні до нас святий Миколай прийде! Миколка.

Еге ж. Він чемним дітям подарунки принесе. Івась. А ти був чемний? Миколка. Так!

А ти? В цей нас із-за сцени, підкрадаються чортики і стають за спинами хлопчиків. Івасик.

Так. І буду чемний до самого Різдва, а потім – побачимо. Чортики підстрибують з радощів. Миколка.

А я намагаюсь увесь час бути добрим. Мене назвали Миколкою на честь святого Миколая, тому я мушу бути завжди чемним. 1-й чортик, (підштовхує Іванка). Скажи йому щось нечемне! Івасик.

Тільки дурень може бути вічно чемним! Миколка. Що ти кажеш? То виходить – я дурень? 2-й чортик (підштовхує Іванка).

Покажи йому язика! Івасик показує язика. 2-й чортик підкрадається до Миколки. 2-й чортик.

Бачиш, який він! Чого ж ти стоїш? Бий його! Миколка. О ні, ми з ним друзі, битися не можна, та ще в такий гарний день.

1-й чортик: (звертається до залу). Ану, котрих я маю брати? Диви, як заступились батько й мати – Цілують і пестять, по голівці гладять. А виросте яке? Батькам на радість, А чи мені на втіху?

Не скажете колись: “О лихо, лихо! Зросло дитя – і де поділась щирість? Ні слова доброго, ні в домі миру?” Миколка. Аце хто?

Ти часом не Чортик? Моя бабуся казала, що чорти, бояться хресного знамення. Ось я тебе перехрещу! Чортики. Ой, не роби цього!

Ой-ой-ой!!! Втікають. Входить Св. Микола й звертається до Івасика:

Ти, дитинко моя мила, Маєш тут, що заслужила, – Я до тебе загостив І дарунок тут лишив. Що не слухала ти тата, Ані мами, ані брата, Тому різку, як той кай, Дає святий Миколай. Св. Миколай. (до чемної дитини): Мамусиній господині, Що Порядок любить все, Даруночки несу нині, Бо дитина на них жде.

Ой голубко моя крале, Слухай маму все свою – То не тільки книжку й лялю, А й цукерок принесу. Дарує дівчинці книжку й ляльку. Дія друга На сцені намальована хата.

Біля неї сидить хлопчик. Ведучий. Так зайшов Миколай до села, в якому під самим лісом стоїть хата.

На порозі сидить хлопчина-си – рота. Він не показував по собі великого розуму – робив, що йому казали робити, але й ся робота йшла йому мляво. Одно лиш його захоплювало.

Побачить, бувало, що якась мати пестить і цілує дитину, малий Тарасик біжить мерщій туди, відкриває очі й уста і так вдивляється в матір, наче б йому очі хотіли вискочити. Підходить св. Микола під хату, а Тарасик навіть шапки не здіймає. Миколай. Що ж ти, Тарасику, мене не пізнаєш?

Тарасик. Чому ні, тільки я Вас визирав з неба, а Ви тим часом прийшли із села. Св. Миколай посміхається. Миколай.

Скажи мені, Тарасе, чим тебе маю обдарувати, може, шапкою, одягом, чобітьми? Тарасик. Ні.

Миколай: Може, тобі дати їжі такої, щоб ти не був ніколи голодний. Тарасик. Ні…

Миколай. А може, ти хочеш грошей багато? Тарасик. Також ні. Миколай.

Скажи-но, Тарасику, щиро, що ти хотів би мати, адже я й для тебе приніс дарунків, бо ти Нічим не прогнівив Бога. Тарасик падає на коліна і шепче несміливо. Тараси.

Я хотів би, св. отче Миколаю, щоби мене хтось хоч раз в житті попестив і приголубив, як мати свою, дитину. Ведучий. Засумував св. Миколай і не сказав ні слова.

Любов матері – се якраз єдина річ, якою він не міг нікого обдарувати. Янгол. Отож, любі діти, поважайте, цінуйте своїх батьків. Кохайтесь у молитві й честі. Не все легке в житті.

Дороги хресні зуміє той пройти, хто серцем до Бога прихилився, до добра святого. Тож ви, батьки, в щоденнім герці з гріхами власними змагайтесь, аби злого не дати прикладу. Лише ті для діток приклад, хто святі виконує щоденно заповіти. І в ласці Божій вам життя освятить любов дітей, онуків і правнуків.

Не забувайте Божої науки! Усі учасники співають пісню “Ой хто, хто Миколая любить…” Хлопчик читає вірш Зеновія Филипчука “До святого Миколая” ДО СВЯТОГО МИКОЛАЯ А вечір малює сьогодні талантом таким неземним, що в кольоровому дзвоні життя виглядає новим. Я теж у небесному стані: душа, мов біленький папір.

Складаю своїми словами листа під мелодію зір. Святий Миколаю, я знаю: Ти бачиш усіх і мене, уклінно Тобі посилаю дитяче прохання земне: Хай люди живуть усі в Божій правді.

І не міркують у масках про те – тільки тоді ближні любляться справді, коли хтось до когось з грошима іде. Складаю листа. І дивлюся на власні думки і слова. Складай? листа. І молюся, як вміє дитина мала. Святий Миколаю, будь ласка, зроби подарунок мені – щоб віра ніколи не згасла поміж людьми і в біді. Святий Миколаю, я знаю: Ти бачиш усіх і мене, уклінно тобі посилаю дитяче прохання земне:

Хай люди живуть у вірі і правді, І пам’ятають вічно про те – тільки тоді ближні любляться справді, коли хтось до когось із Богом іде.