|  | 

А в кривого танця Скорочено

А в кривого танця Та не виведем кінця! Треба його та й виводити, Лад йому та й знаходити. Ой вулиця та й широкая.

Чого трава невисокая? Бо парубки та й істоптали

Великими та й ножищами. Великими та й ножищами, Подертими постолищами2! Ой вулиця та й вузенькая.

Чого трава зелененькая? Бо дівоньки та й істоптали Маленькими ноженьками,

Маленькими ноженьками, Червоними та чобітками. Червоними та чобітками, Золотими та підківками.

2Постоли – м’яке селянське взуття, яке привязували до ніг мотузками.

Коментар Часто весняні пісні супроводжувалися танцями в гаях, на луках – серед природи. Один із найпопулярніших – “кривий танець”, який існує разом із піснею у багатьох варіантах. У веснянці йдеться про традиційне змагання – “переспівування” між парубками та дівчатами. Дівчата підсміюються над парубочими “ножищами” та “постолищами” й хизуються своїми “маленькими ноженьками” в червоних чобітках із золотими підківками.

Це, звичайно, поетичне перебільшення, осяяне радістю весни, радістю життя.




А в кривого танця Скорочено
Обратная связь: Email