|  | 

Скорочено “Хмари” Арістофана

В Афінах самим знаменитим філософом був Сократ. За свою філософію він потім поплатився життям: його притягнули до суду і стратили саме за те, що він занадто багато ставив під сумнів, розкладав (нібито) звичаї і цим послаблював держава. Але до цього було поки що далеко: спершу його тільки вивели в комедії.

При цьому приписали йому й таке, чого він ніколи не говорив і не думав і проти чого сам сперечався: на те і комедія.

Комедія називалася “Хмари”, і хор її складався з Хмар – розвіваються покривала і чомусь довгі носи. Чому “Хмари”? Тому що філософи раніше всього стали замислюватися, з чого складається все різноманітне безліч предметів навколо нас. Може бути, з води, яка буває і рідкої, і твердою, і газоподібної? або з вогню, який весь час рухається і змінюється? або з якоїсь “невизначеності”?

Тоді чому б не з хмар, які кожну хвилину міняють обриси? Стало бути, Хмари – це і є нові боги нових філософів. До Сократу це стосунку не мало: він якраз мало цікавився походженням світобудови, а більше – людськими вчинками, хорошими і поганими.

Але комедії це було все одно.

Людські вчинки – теж справа небезпечна. Батьки і діди не замислювалися і не міркували, а замолоду твердо знали, що таке добре і що таке погано. Нові філософи стали розмірковувати, і у них начебто виходило, ніби логікою можна довести, що хороше не так вже й добре, а погане зовсім не погано.

Ось це і турбувало афінських громадян; ось про це і написав Арістофан комедію “Хмари”.

Живе в Афінах міцний мужик по імені Стрепсіад, а в нього є син, молодий чепурун: тягнеться за знаттю, захоплюється скачками і розоряє батька боргами. Отцю і спати не під силу: думки про кредиторів гризуть його, як блохи. Але дійшло до нього, що завелися в Афінах якісь нові мудреці, які вміють доказами неправду зробити правдою, а правду – неправдою.

Якщо повчитися у них, то, може бути, і вдасться на суді відбитися від кредиторів? І ось на старості років Стрепсіад відправляється вчитися.

Ось будинок Сократа, на ньому написано: “Мислільня”. Учень Сократа пояснює, якими тут займаються тонкими предметами. Ось, наприклад, розмовляв учень з Сократом, куснула його блоха, а потім перестрибнула і куснула Сократа.

Чи далеко вона стрибнула? Це як рахувати: людські стрибки ми Меріме людськими кроками, а блошині стрибки треба міряти блошиними. Довелося взяти блоху, віддрукувати її ніжки на воску, виміряти її крок, а потім цими кроками виміряти стрибок. Або ось ще: дзижчить комар гортанню або дупою?

Тіло його трубчасте, літає він швидко, повітря влітає в рот, а вилітає через зад, ось і виходить, що дупою. А це що таке? Географічна карта: он подивись, цей гурток – Афіни. “Нізащо не повірю: в Афінах що ні крок, то сперечальники і крутії, а в гуртку цьому жодного не видно”.

Ось і сам Сократ: висить у гамаку над самою покрівлею. Навіщо? Щоб зрозуміти світобудову, потрібно бути ближче до зірок. “Сократ, Сократ, заклинаю тебе богами: навчи мене таким речам, щоб боргів не платити!” – “Якими богами? у нас боги нові – Хмари “. – “А Зевс?” – “Навіщо Зевс? У них і грім, в них і блискавка, а замість Зевса їх жене Вихор “. – “Як це – грім?” – “А от як у тебе поганий повітря в животі бурчить, так і в хмарах бурчить, це і є грім”. – “А хто ж карає грішників?” – “Та хіба Зевс їх карає? Якщо б він їх карав, не минути лиха б і такому-то, і такому-то, і такому-то, – а вони ходять собі живісіньким!” – ” Як же з ними бути? “-” А мова на що?

Навчися переспорівать – ось і сам їх покараєш. Вихор, Хмари і Мова – от наша священна трійця! “Тим часом хор Хмар злітається на сцену, славить Небо, славить Афіни і, як водиться, рекомендує публіці поета Аристофана.

Так як же звільнитися від кредиторів? “Простіше простого: вони тебе до суду, а ти будеш присягати Зевсом, що нічого у них не брав; Зевса-то давно вже немає, ось тобі нічого і не буде за помилкову клятву”. Так що ж, і справді з правдою можна вже не рахуватися? “А от подивися”. Починається головна суперечка, На сцену вносять великі кошики, в них, як бойові півні, сидять Правда і Кривда. Вилазять і налітають один на одного, а хор під’юджує. “Де на світі ти бачив правду?” – “У Всевишнього богів!” – “Це в них-то, де Зевс рідного батька повалив і закував у ланцюзі?” – “І у наших предків, які жили чинно, смиренно, слухняно, поважали людей похилого віку, перемагали ворогів і вели вчені бесіди “. – “Хіба мало що було у предків, а зараз смиренням нічого не доб’єшся, будь нахабою – і переможеш! Інша у людей – за природою, інше – за домовленістю; що за природою – то вище!

Пий, гуляй, блуди, природі йди! А спіймають тебе з чужою дружиною – говори: я – як Зевс, сплю з усіма, хто сподобається! “Слово за слово, ляпас за ляпас, глядь – Кривда й




Скорочено “Хмари” Арістофана
Обратная связь: Email