|  | 

Вітчизна

“Вітчизна” – щомісячний літературно-художній та громадсько-політичний журнал, ораган СПУ. Заснований у Харкові 1933 під назвою “Радянська література”. З 1941 називався “Українська література”; Під назвою “В.” відомий з січня 1946. Протягом 1934-41 виходив у Києві; у 1941-43 видавався в Уфі, з листопада 1943 по березень 1944 – у Москві, з березня 1944 – у Києві.

Головними редакторами були: І. Кулик, І. Микитенко, Ю. Яновський, Є. Адельгейм, О. Гончар, Л. Новиченко, Д. Копиця, В. Козаченко, О. Полторацький, Л. Дмитерко. З 1986 журнал очолює О. Глушко. Членами редакційної колегії були: М. Хвильовий, М. Рильський, І. Сенченко, В. Сосюра, О. Слісаренко, А. Головко, Остап Вишня, І. Кочерга, П. Тичина, Ю. Смолич, М. Бажан, А. Малишко, Л. Первомайський, М. Стельмах, Ю. Збанацький, П. Козланюк, І. Муратов, П. Воронько, Любов Забашта, Д. Павличко, Ліна Костенко, М. Вінграновський, Б. Олійник та ін. Постійними у “В.” є розділи поезії, прози, критики та публіцистики.

Журнал друкує переклади з літератур народів світу, гумор та сатиру, історичний, народознавчий матеріал тощо. Тут були опубліковані поеми “Похорон друга” П. Тичини й “Мандрівка в молодість” М. Рильського, друкувалися прозові твори воєнного періоду Ю. Яновського, О. Довженка, П. Панча, М. Стельмаха. У 1946-48 з’явився роман О. Гончара “Прапороносці”, пізніше – “Таврія”, “Перекоп”, “Людина і зброя”, “Тронка”, “Собор”. У “В.” публікувалися “Мальви” Р. Іваничука, “Волинь” В. Харчука, “Велика рідня” М. Стельмаха, “Артем Гармаш” А. Головка, повість І. Муратова “Свіже повітря для матері”, твори Ю. Смолича, Л. Первомайського, І. Сенченка, Т. Масенка, П. Загребельного, В. Земляка, В. Бабляка, Є. Гуцала, Гр.

Тютюнника, А. Дімарова та ін. Журнал друкував окремі поезії та добірки В. Мисика, Ліни Костенко, Д. Павличка, Б. Олійника, М. Вінграновського, І. Драча, Р. Лубківського та ін. На жаль, у силу ідеологічних обставин критика у “В.” не завжди була об’єктивною, виявляла надмір політизованості. Статті М. Шамоти, Л. Хінкулова, І. Стебуна, Є. Адельгейма за своїм характером часто були перенасичені ідеологічними звинуваченнями проти М. Рильського, П. Тичини, В. Сосюри, А. Малишка та ін. Свіжий струмінь в журнальну критику “В.” наприкінці 50-х – початку 60-х внесли В. Іванисенко, І. Дзюба, І. Світличний, О. Ставицький та ін.

У 80-90-х на сторінках “В.” з’явилися твори В. Винниченка (роман “Слово за тобою, Сталіне”, п’єси “Пророк”, “Між двох сил”); М. Хвильового (“Україна чи Малоросія?*’, “Вальдшнепи”); Б. Антоненка-Давидовича (“Сибірські новели”), а також М. Зерова, Юрія Клена, В. Підмогильного, М. Куліша, В. Стуса, І. Кадинця, М. Осадчого. У журналі передрукована самвидавівська праця І. Дзюби “Інтернаціоналізм чи русифікація?” з авторськими коментарями. “В.” опублікувала сучасний переклад з грецької “Нового Заповіту”, частину фундаментальної праці М. Грушевського “Історія України-Руси”, історичні праці Д. Яворницького, есе Д. Кулиняка “Соловецький в’язень” – про останнього кошового Запорозької Січі Петра Калнишевського, “Чужинці про Україну” В. Січинського, історичні розвідки Олени Апанович. “В.” присуджує своїм авторам премію імені Ю. Яновського у жанрі новели.




Вітчизна