Використання мовних фізкультхвилинок в логопедичній роботі з дітьми, які мають порушення опорно-рухового апарату
Вступ
Діти люблять ігри, особливо рухливі, тому завжди із задоволенням виконують під час фізкультхвилинок всі завдання логопеда, в яких ритм мови визначає ритм рухів. Особливо важливо застосування мовних фізкультхвилинок в роботі з дітьми, у яких мовні порушення поєднуються з відхиленнями у розвитку постави і стопи, вродженою патологією. Встановлено, що функціональні можливості таких дошкільнят мають більш низькі значення в порівнянні з дітьми, які відвідують звичайні групи. Найбільш значущі відмінності виявлені за показниками функціональних резервів зовнішнього дихання, нервово-м’язової системи, психоемоційного стану, рівня фізичної підготовленості.
Проведення мовних фізкультхвилинок, під час яких різноманітні рухи поєднуються зі словом, особливо важливо для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату. При їх систематичному виконанні коригуються вади мовлення, активізується наявний словниковий запас, а також природно і ненав’язливо розвивається м’язова активність. Рухові вправи в поєднанні з промовою координують рух певних м’язових груп (рук, ніг, голови, корпусу) дитини з її мовою.
Крім того, рухова активність як перемикання на нову діяльність забезпечує своєрідний (активний) відпочинок дитині, підвищує її розумову працездатність, попереджає стомлення, сприяє розвитку рухливості нервових процесів, створює у дошкільнят врівноважений нервово-психічний стан.
Для успішної організації мовних фізкультхвилинок необхідний цілеспрямований підбір мовного матеріалу, доступний комплекс рухових вправ. Доцільно включати в логопедичні заняття при проведенні фізкультхвилинок, дихальну гімнастику, психогімнастику, музичний супровід, елементи логоритміки (відстукати певний такт, змінити темп, характер, напрямок руху залежно від характеру музики), спів, мовні ігри.
В організації фізкультхвилинок необхідно враховувати, що вправи повинні відповідати наступним вимогам:
Бути простими за структурою, цікавими та знайомими дітям, зручними для виконання на обмеженій площі;
Включати рухи, що залучають великі групи м’язів і поліпшують функціональну діяльність всіх органів і систем (на розслаблення м’язів рук, на розвиток дрібної моторики);
Емоційними і досить інтенсивними (підскоки, присідання, повороти і нахили тулуба і голови, біг і ходьба на місці);
Пов’язаними зі змістом занять (з роботою над досліджуваним звуком, над певною лексичної темою або граматичною категорією), а рухи і тексти – бути доступними дітям.
Ігровий елемент стимулює дітей на нові успіхи, викликає інтерес і радісне очікування подальших занять. Оскільки рухові вправи супроводжуються промовою, матеріал для вимови і комплекси вправ для промовляння тексту, доцільно підбирати відповідно до мовних можливостей дошкільнят, з урахуванням їх віку та етапів логопедичного впливу – від простого до складного.
Спостереження за дітьми, які відвідують групи з порушеннями опорно-рухового апарату, і мають різні мовні порушення, свідчать про те, що дошкільнята під час занять кожен раз з бажанням виконують фізкультхвилинки, з живим інтересом розучують нові вправи, порівняно швидко засвоюють їх. Систематичне використання мовних фізкультхвилинок на логопедичних заняттях допомагає швидше автоматизувати поставлений звук, у дітей формується свідомий самоконтроль звуку в зв’язному мовленні. Займаючи мінімум часу і не вимагаючи великої площі для занять, фізкультхвилинки дають можливість дитині у вільній ігровій формі закріпити в мові вивчені на конкретному занятті звуки, лексику, сприяють формуванню мовних навичок.
Діти, які відвідують групи з порушеннями опорно-рухового апарату, навчившись керувати окремими рухами, раніше для них не доступними, отримують впевненість в собі, своїх силах і ця впевненість сприяє успіху логопедичної роботи з розвитку мовної та загальної моторики в цілому.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)Твір на тему: Використання мовних фізкультхвилинок в логопедичній роботі з дітьми, які мають порушення опорно-рухового апарату
Використання мовних фізкультхвилинок в логопедичній роботі з дітьми, які мають порушення опорно-рухового апарату